?

Log in

No account? Create an account

Акція "Калинова гілка"

Не секрет, що значна частина наших співвітчизників мусить щодня долати мовний бар’єр,
розмовляючи українською мовою по великих містах. Ще більше подолати цей бар'єр не можуть.

Можна назвати силу причин, чому люди не наважуються починати розмову
українською. Хтось переймається, що його вважатимуть "селюком", хтось боїться
виглядати білою вороною чи ультранаціоналістом, інші відчувають цілком природний
психологічний дискомфорт, коли співрозмовник відповідає російською мовою...

Своєю чергою, у робочих стосунках україномовний працівник зазвичай переходить
на російську мову, коли клієнт звертається до нього російською, хоч насправді
кожен із них залюбки спілкувався б українською.

Ми пропонуємо перервати це порочне коло й долучитися до громадянської акції

Калинова гілка

Участь в акції передбачає використання власниками, директорами, менеджерами і просто співробітниками підприємств і організацій на своїх вітринах, сайтах, рекламних носіях тощо якогось з наступних графічних логотипів:




Ми далекі від нав'язування чи примусу людей до спілкування лише українською мовою, ми проти будь-яких утисків інших мов та культур, ми не проголошуємо війну російській мові - ні! Ми лиш прагнемо посприяти можливості спілкуватися українською тим, хто цього хоче. Не більше. Але й не менше.

Наявність логотипа на рекламному носії закладу свідчить про те, що на звернення клієнта українською мовою він отримає відповідь нею ж. Звичайно, з кожного правила бувають винятки, але учасники акції постараються звести такі винятки до мінімуму.

Якщо ж Ви не власник/менеджер підприємства і не маєте ані власного сайту, ні вітрини, але хотіли би підтримати цю акцію - можете роздрукувати якийсь із запропонованих логотипів. А отримавши відповідь українською на своє звернення від робітників магазину/ларька/рецепції якоїсь фірми, запропонувати їм розмістити логотип у себе. Адже відповідаючи українською, ці люди фактично підтримують ідею акції - то чого ж їм соромитись оголошення про це?

NB! Учасник акції, який розмістив цей логотип на своєму рекламному носії, гарантує, що всі співробітники закладу згодні з умовами акції, не вважають їх порушенням своїх прав і не були змушені до них силою чи погрозами, а цілком свідомо і добровільно погодилися з ними.

Акція є неприбутковою, безстроковою і цілком добровільною. Організатори акції не мають на меті нічого, окрім викладеного вище і не претендують ні на що, окрім сприяння розвиткові української мови в усіх сферах життя в Україні.



Матеріали щодо акції розміщено на сайті:
http://kalynovahilka.org.ua/

У цій спільноті тему відкрито як для участі, так і для поправок-зауважень.

Дослідження діалектів

Шановні друзі,
Дослідження діалектів продовжується http://dialectstat.wikispaces.com/
Ті, кому не зручно було заповнювати анкету в Excel файлі, тепер можуть її пройти on-line за посиланням АНКЕТА on-line

Буду вдячний за розповсюдження інформації про проект серед ваших друзів та земляків.


Журналісти, майже не фантазуючи, зачитали велику частину тексту зі сторінки акції - http://kalynovahilka.org.ua/



Спасибі!
Калєсьнічєнка ридає на УП: «В Киеве запрещают обучать детей на русском языке!» — http://blogs.pravda.com.ua/authors/kolesnichenko/5179123a1f9d6/ — і закликає батьків, які хочуть, але позбавлені можливости віддати дітей в російську школу, повідомляти йому інформацію про це. Калєсьніченка — політична проститутка, не питання, але сама по собі ця ініціятива заслуговує на увагу, я би сказав.

Батьки хочуть вчити дітей російською у Києві? Це їх право, факт. Але як у нас справи з аналогічним (щонайменше) правом батьків вчити дітей українською у Донецьку чи Севастополі? Ой, хріново... Про Севастополь, скажімо, рік тому:
http://crimea.comments.ua/digest/2012/05/21/114450.html
http://www.radiosvoboda.org/content/article/24544094.html
- і за той рік краще не стало, як розумію.

Ех, підчепив би я за виступаючі частини тіла — і вгору, вгору! (мрії, мрії...) — всіх наших професійних патріотів, які досі так і не спромоглися ні що (або я чогось не зауважую?) на підтримку «калинової».

Тим часом, справа цілком реальна:

- зібрати інформацію про батьків, які позбавлені можливости вчити дітей державною мовою;
- представити цю інформацію в Києві — на рівні уряду в цілому і міністерства освіти зокрема;
- відмоніторити вирішення проблем.


Всі три пункти — не складні, по суті, і вимагають тільки певної наполегливости і елементарної самоорганізації групи активістів. Не розраховувати ні на бліцкріґ, ні на доброго дядю з високого кабінету — але збирати і доносити, збирати і доносити... «Лупайте сю скалу!» Рік-два-три — і проблема, по-моєму, цілком рішабельна, оскільки справа для держави копієчна, а українська мова нашим очільникам не ворожа, а тупо байдужа. Відповідно, всі необхідні рішення цілком можна вигризти у Києві, далеко ходити не треба. То чому ні?

Я, наприклад, цілком готовий брати в цьому участь. Контактувати в реґіонах, з пресою і посадовцями, вести базу даних, вести сайт (а наприклад — http://kalynovahilka.org.ua/)... Чи ще би хтось приєднався?
19 червня у Полтаві під стінами облдержадміністрації було проведено мітинг проти прийняття законопроекту про засади державної мовної політики. Організаторами виступили товариство “Просвіта” та об’єднана опозиція «За Батьківщину». Висловити свою думку зібралось близько ста полтавців (а можливо, навіть і більше - деякі ЗМІ пишуть про 200 осіб) - викладачі ВНЗ, студенти, члени громадських та релігійних організацій. Що приємно - до акції долучались і звичайні громадяни, які проходили повз мітингуючих і, дізнавшись про мету проведення акції, долучались до нас. Присутнім було роздано наші наліпки "Українською? Так!" - всі брали їх так охоче, що попит виявився більшим за пропозицію )))) Радує, що на наліпках є сайт акції, тому бажаючі зможуть сконтактувати і отримати скільки наліпок, скільки необхідно :)
Ось фотки з акції (джерело - http://kolo.poltava.ua/2012/06/19/u-poltavi-znovu-protestuvali-proti-zakonoproektu-pro-movu-fotoreportazh/)





Originally posted by stelmashow at До української мови через секс?

Артем Стельмашов у своїй доповіді «До української мови через секс» наголосив, що українізацію варто здійснювати не насильственним шляхом, а таким чином, щоб українське ставало модним. Для цього треба використовувати найкращі здобутки вітчизняних мистецтва, літератури та кіно. Таким чином буде шанс на практиці реалізувати гасло «Схід і Захід разом» і культурницьким шляхом таки об’єднати країну. При цьому він наголосив, що штучне підігрівання теми використання української мови з боку українських політиків (особливо перед виборами) є маніпулятивною технологією перенесення уваги від реальних соціальних проблем суспільства та прикриттям для здійснення злочинів в економічній сфері і закликав українців пильнувати такі випадки і не піддаватися на подібні провокації та зіштовхування лобами. Відзначено ще один важливий момент: питання мови в Україні мусить бути деполітизованим.
http://novaukraina.org/news/urn:news:174F7D5

І словом, і ділом...

Відкритий лист члену НСЖУ,ВУТ «Просвіта» Володимиру Ференцу і етнічним українцям, готовим будувати в Україні Український світ.
Шановний пане Володимире!Дякую за те, що Ви приєдналися до тих, хто пропонував День Незалежності відзначити роздумами, чому не сталося ,як гадалося і пишете:»Дай Боже нам хоч наблизитися до істинного розуміння всього, що з нами сталося… За двадцять років ми дійшли краю, за яким сподіватися можна лише на Всевишнього і на себе..Єдність українців…Це Український світ,якого нам так бракує сьогодні у незалежній Україні. Тому двадцять перший рік незалежності мусить бути роком потужного відновлення цього світу. Це справа рук молодих..»(«Під імперським гіпнозом»,»Слово просвіти»,число 34,стор.7) У Вас поясненням того, чому ми опинилися перед небезпечною межею, є імперський гіпноз,який тяжіє над нами. Відомий громадський діяч, доктор філологічних наук А.Погрібний пояснював свого часу ще в 2006 році цей рух до межі відсутністю активної роботи самих українців по оздоровленню «епідемічно хворої нації» без марних сподівань на владу. В тому, що ворогів треба шукати насамперед в самих українцях, а не серед залишків імперії, переконував і В. Вітковський, який ,зокрема, памя’таєте , писав про хворе етнічне тіло української нації, яке породжує стихійну русифікацію і денаціоналізацію українців, чому ми ,етнічні українці з нинішньою елітою не здатні нічого протиставити,окрім марних сподівань на владу,яка ніколи не була,не є і не скоро буде дійсно українською через хворобу нації .
Читати більшеCollapse )
По прошесті року вже зроблено другий наклад наклейок "Калинової гілки" - але справа, при цьому практично не жива (хоч і не зовсім ще мертва). З цього приводу є ідея зібратись якось активістам, виділивши на це по декілька годин особистого часу, і систематично "опрацювати" хоча б декілька кварталів у Києві.

Справа, вочевидь, невелика - але, принаймні, побачимо-проаналізуємо результати. І - що важливо! - можна буде встановити контакти в групі людей, яким не шкода пару годин задля справи. А то всі ці мітинги на підтримку політичних клоунів і/або пустопорожні інтернет-базари не дозволяють не те що зробити хоч що-небудь осмислене в сенсі загальних громадських справ - а навіть і просто познайомитись з товаришами, які готові не до одних лиш "разговоров в пользу бедных".

Прошу, зголосіться, кому не шкода дещиці свого часу на справу. Буде хоч якась група людей - можна буде обговорювати й всяке инше.

Пізнай себе...

• Шановні освітяни,вчителі,учні,насамперед, старших класів! Викладачі і студенти ВНЗ! Вітаючи Вас з першим днем нового навчального року, з Днем знань і щиро бажаючи Вам всіх гараздів,не можу не привернути Вашу увагу до проблеми, яка не вирішена за 20 років незалежності і від вирішення якої залежить доля України,якою вона буде. Мова про розвиток самобутності націй і народів України та формування особистості кожного із нас,громадян України.
• На жаль ,ми часто-густо забуваємо про статтю 11 Конституції України, за якою держава сприяє розвитку мовної,культурної,релігійної,ЕТНІЧНОЇ самобутності всіх націй і народів України. Та ми маємо з Вами розуміти, що про розвиток самобутності , якому держава лише сприяє, треба подбати нам самим, кожному із нас через формування особистості ,насамперед, в єдності із розвитком самобутності нації,народу,до якого ми належимо. Як заповідав Григорій Сковорода,повторюючи слова багатьох філософів,” Пізнай себе..Пізнай свій народ - і ти пізнаєш світ,пізнаєш Бога,всесвітній розум,пізнаєш істину ”. Адже,” що компас на кораблі,то Бог в людині” і “ чим хто у більшій злагоді із Богом, тим більш мирний і більш щасливий”. Гукав нас знати народ свій і Т.Шевченко,щоб усвідомлювати “що ми ? Чиї сини? Яких батьків?”.
• Тож почнемо пізнавати і не забувати,сини якої нації ми,якого народу, дбаючи про розвиток самобутності останніх через відповідне формування особистості, шануючи ,насамперед, рідну мову, як свої корні, як природній засіб духовного зростання. Бо , як стверджує Церква. зокрема, вустами Митрополита Іларіона(Огієнка),”рідна мова-то основний родючий грунт кожної віри. Рідна мова - шлях до Бога. Хто не міцний у рідній мові, той не міцний і в вірі батьків своїх”.
• Як слушно наголошує доктор філологічних наук,громадський і політичний діяч Анатолій Погрібний, узагальнюючи сказане про мову до нього, “ рідна мова - то не так та мова, якою індивідуумові з різних причин випало у житті спілкуватися( було б просто аморальним вирішувати це питання суто егоїстично), і навіть далеко не завжди мова мамина(бо скільки ж тих мам,повторюю, відбилося од свого слова та і чад своїх скалічило!), як саме родова мова кожної людини, мова її роду,принаймні найближчих до кожної людини поколінь ”. Без рідної мови ”ми – “ ніби чужі самі для себе”, і часом для того,щоб згадана мовно-родова основа до нас озвалася та нам увиразнилася,нам потрібні якісь стресово-виняткові ситуації”.
• То ж не станемо чекати таких ситуацій, а почнемо уже з перших днів користуватися рідною мовою як робочою не тільки і не стільки на уроках,лекціях, вивчаючи її як один із предметів, як якусь іноземну, яку знають та користуються при потребі,нагоді,в окремих випадках,а повсякчасно,своїм особистим прикладом,насамперед прикладом вчителів, викладачів налагоджуючи вказану мовно-родову основу,долаючи спекуляції навколо мови із захистом прав не націй,народів,а мовних груп,зокрема,»російськомовних», спростовуючи брехню і долаючи зло. Будемо пам’ятати слова Г.Сковороди:” Не можна пізнати себе і свій народ в сонмищі брехні та зла”. Щоб не про нас, як про зрадників рідної мови,були гіркі слова поета В. Іващенка :” Ви такого в світі не бачили:рідну мову сприймають в штики. Люду хочеться бути безбатченком-ваше право, пани байстрюки “. Чи слова Т.Шевченка про таких людей,”перекотиполе”,” бур’ян ”.
• Мої слова, як українця за національністю,члена ініціативної групи громадянської акції “ Калинова гілка ”, яка кличе “ Українською? Так!” до поширення української мови насамперед серед українців за національністю, адресовані Вам,українці за національністю,вчителі,викладачі, учні старших класів, студенти! Побратими-українці! Без нас з Вами ніхто не порятує українську мову,націю,етнос, яким за визначенням фахівців загрожує зникнення вже через якихось 40 років.Здолаємо гріх байдужості,зневіри та приреченості, прокинемося,щоб пізнати себе,свою націю, свою відповідальність як більшості суспільства за стан справ в державі,щоб усвідомити значення для цього єдності нації і рідної мови, без якої немає нації! Тож шануймо рідну українську мову, спілкуймося українською без марних сподівань на владу,без війни з Табачником і очікування чогось зверху,бо для цього не потрібні якісь кошти,дозволи,а лише наша воля! Шануючи рідну українську мову, переконуючи батьків, не забуваймо про право представників інших націй на розвиток мовної самобутності і відповідного формування особистості кожного, будемо сприяти цьому,не забуваючи водночас,що державною мовою може бути лише мова нації,яка має більшість в суспільстві. В Україні це-українська нація і державна мова українська. Інші нації,зокрема,російська не мають такої більшості ,а тому вимоги про надання,зокрема,російській статус у другої державної не мають законних підстав..Тож не дамо лукавим людям скористатися нашою байдужістю(немає значення!) ,залишити нас і надалі “ безбатченками “,”байстрюками”,”перекотиполем”,”бур’яном».
• Кличу залучатися до громадянської акції “Калинова гілка”. І хай нам щастить !Ваша думка,Ваше слово і Ваші дії,шановні освітяни,побратими - українці?!
• Леонід Пінчук ,Миколаїв, шанувальник і дописувач А.Погрібного, член ініціативної групи громадянської акції “ Калинова гілка ” тел..(0512)252884, e-mail: leopin@ukr.net
“Нас обзивають націоналістами, націонал-патріотами. А де ж та нація,де патріоти?Цю ж націю вже здали в історичний хоспіс. Хтось її ще провідує, а в більшості вже відсахнулись. Вона безнадійно хвора,вона так довго вмирає, декому вже й надокучило,тільки що не кажуть уголос: “Умираючи, умирай” Ліна Костенко.
“Вельми лукавий і вельми милий недруг застаріла думка” Г.Сковорода.
Ці правдиві ,але гіркі слова, сказані як питання до суспільства на 20-тому році незалежності України, мали би знайти відгук серед української інтелігенції, громадських організацій і політичних партій,видатних діячів культури, науки , спорт у, політиків, мали би примусити їх прокинутися, щоб не проспати долю своєї країни, як писав в тижневику « Слово просвіти» В. Красовський , повідомляючи про ініціативу Владики Святослава (Шевчука) будувати свій “Український світ” на противагу “Руському міру”(число 27). В. Красовський не помиляється, коли пише, що “ щось не чути” про таке, щоб прокинулися, як у випадку зі словами Л.Костенко, так і з закликом Владики Святослава. Скоріш за все, і не почуємо, бо немає, як не прикро, бажаючих дослухатися , як не було їх свого часу, 5 років тому , коли не стали слухати ,зокрема, А.Погрібного про “ епідемічно хвору націю” і потребу нагального її оздоровлення зусиллями самих українців за національністю без марних сподівань на владу. Через 5 років скажуть про А.Погрібного:” Якби ж то дослухалися! Була б інакшою Україна!” Можливо і не було б отих гірких слів Л.Костенко, після яких через 5 років уже й не прийдеться жалкувати, чухати потилиці і казати про інакшу Україну,бо остання, сердешна за визначенням багатьох навіть оптимістів перед прірвою чи вже над прірвою та ще й з “ безнадійно хворою нацією”, з національно-патріотичними,демократичними силами, з елітою, ЗМІ, які вже і не згадують про кинуту напризволяще націю. Воістину, хіба що не чуємо оте “умираючи, умирай”.
Щоб переконатися лишній раз, що “декому вже й надокучило…”, далеко не треба ,як кажуть,і ходити. Читати більшеCollapse )
 “Страшні слова, коли вони мовчать…” Л.Костенко.
На лист “ Байдужість,зневіра,приреченість?! “ Схаменіться..”, в якому був заклик до українців за національністю звільнятися від означеного гріха, протистояти поширенню пошесті, отримав репліку від людини, яка вільно володіє українською мовою і постійно нею спілкується, була свого часу серед першопрохідців незалежності, але яку ніяк не вдається переконати, що ,не допомагаючи побратимам – українцям звільнитися від гріха, протистояти пошесті, самі від того гріха не звільняємося, що ворог української спрaви сидить ,насамперед , в нас самих, в українцях за національністю. Натомість, займаємося самозадоволенням, відшукуючи все що завгодно, аби виправдати свою поведінку. Репліка в цьому відношенні показова і заслуговує на прочитання україномовними українцями. Пан Віктор пише: “…. на моє глибоке переконання ганьбити українців та стидити за те ,що вони неохоче підтримують
свою мову, є справою не вдячною і не потрібною. Важливіше та корисніше для загальної справи пропонувати конкретні дії у стані, котрий склався нині з українською мовою. На жаль, вкотре крім закликів та пристидлення українців справа не рухається.
Наше суспільство чекає від української еліти конкретних пропозицій та дій, щоб змінити стан, у якому ми всі перебуваємо.
Знову повторюсь вкотре- наша мета на даний час - недопущення звуження україномовного середовища. Все інше похідне. В силу певних всім відомих причин ми не можемо чинити пасивний опір як країни балтії під час совітської окупації (принципово розмовляти лише рідною мовою).
Наше мовне середовище на відміну від Естонії ,Литви та Латвії майже знищене,(маю на увазі південні та східні області). Що я маю на увазі під мовним середовищем? Це - україномовні дитсадки, школи, ВУЗи, зовнішня реклама, ЗМІ, преса. На залишки перерахованого зараз йде масований наступ українофобських, чорносотенських сил, котрі уміло підгодовуються і спрямовуються Москвою.
Друге:невпинно звертати увагу ВСІХ національно-патріотичних партій та рухів на відновленні українського інформаційного простору.
Без цієї умови вся робота буде перетворюватись на чергову боротьбу з вітряками.”
Читати більшеCollapse )